Ви щойно прихистили кота чи собаку або саме замислюєтеся над цим кроком? Поговорімо про те, як познайомити нову тварину зі «старожилами», забезпечити її базові потреби, виховати, соціалізувати її тощо.
Притулки можуть бути страхітливим середовищем для собаки. Шумні, переповнені дивними предметами й запахами, вони лякають навіть найвідважніших песиків. Несміливих чи недостатньо соціалізованих собак, які опинились у притулку, може просто-таки охопити жах.
Кенді була саме такою собакою. Сім’я власників, переїжджаючи, здала цю шестирічну метиску австралійської вівчарки в наш місцевий притулок. На момент нашого знайомства Кенді пробула там близько місяця. Коли працівник вивів її до мене, вона підібгала хвіст, уся трусилася, нервово роззиралась і навіть не пробувала зі мною взаємодіяти. Попри таку поведінку, я відчула в Кенді ласкавість, а за кілька днів вирішила її прихистити. Довелося попрацювати, щоб нажахана тварина освоїлася в моєму домі. За цей час я чимало дізналася про те, як допомогти дорослій собаці, яку покинула колишня сім’я — і від якої раптом очікують, що вона призвичаїться до цілковито нового життя. Тож далі — кілька порад, заснованих на моїх відкриттях.
Ви будете вражені, як розквітне ваш собака з притулку, коли зрозуміє, що в нього з’явився справжній дім і це назавжди. Його любов стане для вас особливою винагородою.
Кожному коту беззаперечно потрібен дім. Згідно з даними Американського товариства запобігання жорстокості до тварин, щороку в притулки США потрапляє близько 3,2 мільйона котів. Нових власників знаходять близько половини з них. Деякі коти підлягають евтаназії з медичних чи поведінкових показань, однак більшість присипляють лише тому, що для них не вистачає домівок.
Беручи з притулку дорослого кота (особливо немолодого, якого важко прилаштувати), ви рятуєте життя. Якщо у вас уже є один чи двоє котів, цілком можливо завести ще одного: якщо поступово знайомити тварин між собою, обійдеться без домашніх котячих війн.
Якщо у вас ніколи не було котів, може виявитися, що ваші уявлення про них помилкові. Наприклад, насправді коти не відлюдькуваті — вони люблять своїх людей. Просто вони виражають це не так бурхливо, як більшість собак. Бо вони коти. Ще хороша новина: якщо собака крупної породи в десять років, вважайте, уже стара, то десятирічний кіт перебуває в розквіті сил — він досяг лише середнього віку і може ще роками тішити вас своїм товариством.
Отже, пропонуємо десять порад для тих, хто хоче прихистити кота з притулку.
Уявіть: ви працюєте у великому офісі, але зовсім не ладнаєте з людиною за сусіднім столом. Або хтось із колег зловживає парфумами, від яких у вас болить голова. Коли ви покидаєте офіс і йдете додому, все стає гаразд, але наступного дня на роботі знову наростає напруга. Тепер перенесіть цю ситуацію на своїх тварин.
Якщо ви тримаєте собак і вирішили принести додому ще й кота, не можна просто закинути цього кота в кімнату — а далі, мовляв, хай тварини самі розбираються. Вони можуть боятись одне одного і навіть відкрито виказувати агресію. А подітися, на відміну від офісу, немає куди. Вводити кота в дім, де панують собаки, потрібно продумано. Дотримуйтеся чіткого плану дій, щоб тварини точно прийняли одне одного, а в ідеалі — стали вірними друзями.
Хоч як ви обожнюєте котів, ваші собаки можуть не поділяти радості від котячого вторгнення. Важливо розуміти особливості характеру свого песика. У деяких собак сильно розвинений мисливський інстинкт: можливо, вони не зможуть ужитися з новим котом, особливо якщо собака дорослий і вже живе за власними правилами.
Оцініть ситуацію об’єктивно. Ваш пес колись бачив кота? Як він реагував? Якщо сумніваєтеся, не беріть кота. Щоб потім не довелося прилаштовувати його далі чи повертати в притулок. Якщо ви впевнені у своєму рішенні, то не вибирайте нового члена сім’ї лиш за тією ознакою, що він здається милим. Усі тварини такі милі, що важко встояти. Ключ до успіху — в рисах особистості, які сприятимуть міжвидовому порозумінню.
Доведеться підготуватися. Ви маєте пізнати і прийняти свого песика. З метисами може бути складно, особливо якщо у вашій улюбленій дворнязі намішано зовсім різних предків. Щоб зрозуміти, які породні риси проявилися в особистості собаки, можна навіть зробити домашній ДНК-тест.
Варто поговорити зі своїм ветеринаром: він знає та розуміє вашого улюбленця і, можливо, поділиться думками щодо його ймовірної реакції. Окрім рис характеру, врахуйте також вік собаки. Ветеринар, знов-таки, може порадити, чи вам краще завести кошеня, чи дорослого кота. Бо підібрати в товариство «правильного» кота так само важливо.
Дізнайтеся про котячі характери. Скажімо, руді смугастики, черепашки і триколірні киці відомі своєю гоноровістю. Можливо, вони впертіше стоятимуть на своєму і задиратимуться до собаки. Ці риси можуть пасувати вашій собачій сім’ї, а можуть і ні: залежно від того, чи песики товариські, чи вразливі, чи лякливі.
За змоги візьміть кота, який раніше жив із різними тваринами або перебуває в тимчасовій родині з собаками. Вивідайте якомога більше про особистість конкретного кота. Не соромтеся розпитувати всю можливу інформацію в працівників притулку чи тимчасової родини. Деякі коти несподівано спокійні та незворушні.
Момент знайомства вирішальний. Фахівці з поведінки припускають, що тварини знайомляться насамперед за запахом. Ізолюйте нового кота в окремій кімнаті. Потріть об нього, скажімо, шкарпетку, а другу потріть об собаку — а тоді обміняйте тварин шкарпетками для першого нюхового знайомства одне з одним.
Потім займіть собаку, наприклад, годівницею-головоломкою, щоб відволікти, а коту тим часом дайте дослідити собачу територію. Далі займіть кота цікавою іграшкою, а собака нехай обнюхає місця, де ходив кіт.
Контролюйте зблизька зустріч морда до морди. Тримайте пса на повідці, щоб за потреби акуратно його скерувати. У жодному разі не лишайте підопічних наодинці, доки не переконаєтеся, що вони порозумілись. У кота має бути шлях утечі — нагору (наприклад, котяча вежа), під чи всередину якогось предмета, де кіт буде в безпеці й куди не дістануться собаки.
Вичісуйте всіх тварин у домі однією щіткою, щоб змішати їхні запахи. Використовуйте феромонові дифузори, які відтворюють і котячі, й собачі феромони. Розставте їх по дому, щоб пом’якшити тривожність і лякливість. Коли в чомусь сумніваєтеся, попросіть поради у фахівця з поведінки тварин чи у ветеринара (якщо ви у США, шукайте фахівця, сертифікованого за програмою Fear Free). Будьте терплячими. Налагодження стосунків може тривати й тиждень, і кілька місяців. Одного дня ви побачите, як ваші тварини добре ладнають і навіть граються разом: воно того варте!
