Ми робимо перев’язки з кількох міркувань: щоб захистити рану від середовища, щоб захистити середовище від виділень із рани і щоб не дати тварині розлизати чи роз’ятрити рану. Перев’язки можна використовувати як підтримку при розтягненнях або для знерухомлення. Важливо застосовувати їх правильно: неналежно накладена чи надто туга пов’язка може перешкоджати кровообігу — аж до ймовірної втрати кінцівки.
Перев’язування слід починати з акуратного очищення рани. Вимийте всі дрібні часточки, засохлу кров, бруд за допомогою слабкого мильного розчину і великої кількості води. Обстрижіть шерсть довкола рани, щоб вона не потрапила всередину. За змогою промокніть уражену ділянку, щоб осушити.
В ідеалі пов’язка має складатися з трьох шарів: контактного, поглинального і зовнішнього.
Отже, знадобиться антибактеріальна мазь, нелипка прокладка для перев’язки (наприклад, Telfa Non-Adherent Pad), бавовняний бинт, марлевий бинт, рулонний лейкопластир (наприклад, Vetrap).
Очистивши рану, нанесіть антибактеріальну мазь на контактний шар і накладіть його першим. В ідеалі цей шар має:
Цим вимогам відповідає, наприклад, прокладка Telfa Non-Adherent Pad, доступна в аптеках деяких країн.
Помістивши контактний шар на ділянку рани, накладіть зверху другий — поглинальний — шар так, щоб він прилягав до першого щільно, але не туго. Цей шар зазвичай бавовняний або дакроновий. Загалом для маленьких лап і хвостів використовують рулони завширшки близько 2,5 см, для середніх лап — 5 см, для великих лап і тулуба — 7,5 см. Важливо, щоб ширина бинта була відповідна: надто вузький може перетиснути судини, особливо якщо ділянка рани набрякне.
Якщо ж бинт надто широкий, його складно накласти щільно. Будь-які складки чи нерівності пов’язки можуть завдати тварині дискомфорту. Нерівномірний тиск може призвести до некрозу (відмирання тканини) під перев’язкою.
Для початку накладіть поглинальний шар так, щоб він зафіксував на місці контактний шар. Якщо рана на лапі чи хвості, починайте обмотувати з боку пальців чи кінчика хвоста і рухайтеся до тулуба. Якщо почати від основи лапи чи хвоста, перев’язка з більшою ймовірністю порушить кровообіг і спричинить набряк, що може призвести до ушкодження тканин. Накладіть кілька шарів поглинального матеріалу, щоб він всотував рідину з рани й забезпечував амортизацію: так пацієнту буде комфортніше.
Тож переконайтеся, що ваш поглинальний бинт відповідної ширини, і намотуйте його від пальців чи кінчика хвоста в бік тулуба.
Марлевий бинт можна накласти поверх бавовняного для фіксації та додаткової підтримки. Цей етап можна пропустити, коли рана невелика або пов’язка тимчасова.
І нарешті, накладіть третій — зовнішній — шар. Зазвичай це повітропроникний лейкопластир або еластичний бинт (наприклад, Elastikon, Vetrap). Цей шар так само потрібно намотувати від пальців у напрямку тулуба, він має прилягати гладко й щільно. Не слід щосили розтягувати еластичний бинт: це зашкодить кровообігу, і пов’язка не вдасться. Варто спершу розмотати рулон і змотати наново, щоб позбутися зайвого натягу бинта.
Зовнішній шар має прилягати до шкіри (шерсті) по краях пов’язки, щоби пов’язка не совалася.
Цей шар має бути накладений гладко й щільно, але не аж так тісно, щоб перетиснути судини.
Перевіряйте пов’язку часто: чи немає ознак набряку, чи не зблідла й не охолола шкіра, чи не з’явився запах і не промокли бинти. Пов’язку необхідно змінювати за будь-якої з цих ознак, а також щоразу, коли тварина починає виказувати дискомфорт від неї. Якщо пов’язка намокла, забруднилася чи змістилася, її слід замінити. Перев’язування в домашніх умовах не заміняє належного ветеринарного догляду, а неправильно накладена пов’язка може призвести до втрати кінцівки. Будьте вкрай обережні при перев’язуванні вдома. Якщо з рани виділяється багато рідини, може знадобитися заміна пов’язки з інтервалом в одну-дві години. Якщо рідини мало чи немає зовсім, пов’язку слід замінювати кожні 24 години.
